Руслана ( Руслана Степанівна Лижичко народилася 24 травня 1973, м. Львів) — українська співачка, піаністка, диригент, танцюристка, продюсер, громадська діячка. Народна артистка України. Почесна громадянка Львова. Народний депутат України 5-го скликання.
Школяркою Руслана співала в гурті «Оріон», потім — у дитячому ансамблі «Посмішка». Після закінчення дитячої музичної школи майбутня співачка вступила до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка на диригентське відділення.
Під час навчання в консерваторії Руслана брала уроки композиції в Мирослава Скорика, уроки диригування в Миколи Колесси та Юрія Луціва, уроки вокалу в Лариси Бужко, уроки фортепіано в Юрія Боня.
Руслана закінчила консерваторію за фахом «Диригент симфонічного оркестру».
«Доросла» музична кар’єра співачки почалася 1993 року, коли Руслана взяла участь у двох музичних фестивалях України: Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні і популярної музики «Червона Рута-93», лауреатом якого вона стала, а також Всеукраїнському фестивалі поп- і рок-музики “Тарас Бульба-93”.
Наступного року Руслана та її продюсер Олександр Ксенофонтов заснували студію «Люксен» і почали займатися радіорекламою.
1994 року Руслана стала володарем «Гран-прі» першого Всеукраїнського телевізійного фестивалю «Мелодія».
27 грудня 1995 вийшла заміж за Олександра Ксенофонтова.
1996 року взяла участь у Міжнародному фестивалі мистецтв «Слов’янський базар», де посіла перше місце.
З початку 1996 року займалася першим великим творчим проектом — шоу «Дзвінкий вітер» із «живим» звуком. Цей проект був присвячений святкуванню 500-річчя епохи Відродження у Львові й був синтезом класики й року.
Наприкінці липня 1996 співачка записує свій перший сингл та кліп «Ти». Кліп, зйомки якого проходили в Олеському замку, став першим етапом проекту «Дзвінкий вітер». 28 вересня 1996 на сцені Львівського оперного театру відбувся концерт на тему казки А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц», що став наступним етапом проекту. Після цього проекту українська преса назвала Руслану «новою хвилею в музиці». Вона стала лауреатом першої Всеукраїнської загальнонаціональної програми «Людина року-96» у номінації «Зірка естради», а також її було оголошено «Співачкою року-96».
1997 — співачка взяла участь у VI фестивалі «Таврійські ігри», стала його лауреатом.
Наприкінці 1997 року Руслана зробила шоу «Різдво з Русланою», в яке ввійшли акустичний концерт, зйомка телепрограми з аналогічною назвою і презентація анімаційного фільму «Балада про принцесу». Того ж року співачці надано звання «Видатна львів’янка року».
Стала дипломантом Національного шоу-концерту «Пісня року-97» в галузі української популярної музики.
1998 — вийшли два альбоми співачки: студійний «Мить весни» і концертний «Найкращі концерти дзвінкого вітру».
У другій половині 1998 Руслана влаштувала тур із благодійними концертами по стародавніх замках України з метою зібрати кошти на їх реставрацію. «Тур по стародавніх замках України» привернув увагу до їхнього стану. Результатом цього стала реставрація Золочівського замку [1][2].
2000 — остаточно завершивши проект «Дзвінкий вітер», Руслана зайнялася новим проектом — «Гуцульським». У рамках проекту було випущено сингл «Знаю я», фільм «Стоп! Знято!», аудіо- та відео альбоми, фільм про проект, різдвяний музичний фільм. Презентація «Гуцульського проекту» відбулася на відкритті 10-го фестивалю «Таврійські ігри» 2001 р.
«Знаю я» був першим музичним кіно кліпом, який було знято та змонтовано спеціально для показу на широкому екрані в сучасних кінотеатрах. У цій роботі брали участь 250 спеціалістів з 5 країн світу, які працювали у 7 студіях.
2002 — співачка знялася в музичному фільмі «Різдвяні легенди з Русланою». Цього ж року вона знову виступила на фестивалі «Слов’янський базар»
Улітку 2003 вийшов новий альбом співачки — «Дикі танці», з елементами традиційної гуцульської музики. Він став лідером продажу музичних альбомів року в Україні. Робота над альбомом (так зване зведення) відбулася у травні 2003 на всесвітньо відомій музичній студії Пітера Гебріела «Real World» у Лондоні. Це сучасна компіляція музичного матеріалу на основі давніх етнічних гуцульських мотивів (ритмів і танців) і сучасних течій поп- і рок-музики. Альбом підсумував творчість співачки в рамках «Гуцульського проекту» за весь час його існування.
У липні 2003 р. Руслана зі своїм гуцульським шоу виступила на українських фестивалях «Купальські зірки» і «Купальські ночі».
У жовтні 2003 р. було опубліковано офіційні дані по продажах альбому «Дикі танці» — офіційно було продано 100 000 копій цього альбому. Наприкінці листопада 2003 року в Руслани почався, а 4 січня 2004 року закінчився український концертний тур з її новою шоу-програмою «Дикі танці». У грудні 2003 р. на церемонії «Українська музична премія» ініційований Асоціацією звукозаписних компаній України, за альбом «Дикі танці» Руслана отримує першу в Україні офіційну нагороду «Платиновий диск». Вручив нагороду співачці президент Міжнародної федерації звукозаписної індустрії (IFPI) у Східній Європі Стефан Кравчек.
Готуючись до участі в конкурсі «Євробачення-2004», PR-група Руслани провела всебічну підготовку: вони вивчали своїх конкурентів, проводили спеціальні рекламні тури по країнах, що були учасницями голосування. Під час самого конкурсу було організовано спеціальну PR-підтримку. Так, на відміну від заходів конкурентів, прес-конференція Руслани проводилася нестандартно: наприклад, усі присутні могли дегустувати українську горілку і сало. До того ж Руслана вчила журналістів грати на трембіті.
На самому конкурсі шоу Руслани кардинально відрізнялося від виступів інших учасників «Євробачення-2004». Телекоментатор британської студії ВВС назвав Руслану «принцесою-воїном». Перемога Руслани на «Євробаченні» була відзначена державними та урядовими нагородами. Тодішній президент України Леонід Кучма своїм указом надав переможниці міжнародного конкурсу пісні «Євробачення-2004» звання народної артистки України. Про це президент оголосив на врочистій церемонії вшанування співачки 18 травня 2004 р. у Києві. Президент також надав звання «Заслужений діяч мистецтв» продюсерові й звукорежисерові Руслани Олександру Ксенофонтову, а звання «Заслужений артист України» — авторові й поставникові концертної програми співачки «Дикі танці» Ірині Мазур.
Кабінет Міністрів України нагородив Руслану Лижичко Почесною грамотою Кабінету Міністрів України з врученням пам’ятного знака за вагомий особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва й перемогу в конкурсі «Євробачення-2004».
Після перемоги на «Євробаченні» боксер Віталій Кличко вручав Руслані у Лас-Вегасі нагороду «World Music Awards» — «Всесвітню музичну нагороду» за найбільшу кількість проданих альбомів «Дикі Танці» у світі.
Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 5 в списку.
2008 року Руслана взяла участь в озвученні американської комп’ютерної гри «Grand Theft Auto IV», де вона виступила ді-джеєм радіостанції «Vladivostok FM». Також у грі звучить українська версія пісні «Дикі танці».
2011 року брала участь у талант-шоу «Голос країни» на каналі 1+1 як тренер. 2013 року брала участь у шоу «Битва хорів» на каналі 1+1 як тренер хору зі Львова, з яким перемогла.
Починаючи з грудня одна з активісток Євромайдану., в підтримку опозиційних сил вела нічні вечори майже до втрати голосу. Часта виконавиця Гімну України на євромайдані, та організатор концертної програми. 22 грудня 2013 ввійшла в «НО Майдан» нарівні з іншими представниками опозиційних сил. З її слів, про це вона дізналась коли виходила на сцену. З її слів, від грудня переслідується спецслужбами, викликалась до Генпрокуратури для дачі свідчень.
Після поїздки на Донбас Руслана провела 1 вересня 2014 року разом з Володимиром Рубаном прес-конференцію в УНІАН, основний месидж якої – «стоп вогонь по своїх», припинення війни в Україні між своїми. 2 вересня вона виклала докладний звіт та висновки на своїй сторінці у facebook..
Джерело: http://uk.wikipedia.org/
